“Цар-дерево” села Вежиця

Експедиційні вихідні у розпалі.

На цей раз дорога привела директорку КЗ “Рівненський обласний центр народної творчості”РОР Ірину Рачковську до села Вежиця, яке стало відомим завдяки його дереву, а точніше

сосні. Місцеві жителі його ще й вшановують, як священне.

“Вперше про це я почула від дослідника Павла Дубінця, потім про сосну мені розповів й Олексій Нагорнюк”, – ділиться Ірина Володимирівна.

“Біля дерева, “одягнутого” у стрічки та хустки, побудована капличка, де люди просять допомоги та зцілення не так у дерева, як у священої суті яка в ній живе. Для задобрення приносять “оброки”, – подарунки для Цар-дерева”, – ділиться побаченим пані Ірина.

Вперше про «святе дерево» згадує Казимир Мошинський (Kultura ludowa słowian. Tom II. Kultura duchowa. Część I, s. 525). Він чув про нього від мешканців сусіднього Старого Села, у якому проводив свої дослідження в 20-х роках ХХ ст. Урочище Цар-дерево позначене на польських картах 1928, 1929, 1933, 1938 років. Можемо припустити, що дерево мало особливий статус для вежичан ще з кінця ХІХ ст. (але можливо і значно раніше, зважаючи на його поважний вік).

У місцевих уявленнях дерево захищало село від грому та блискавок, допомагало жінкам, які не мали або не могли народити дітей, хворим дітям, новобранцям, які йшли до війська, воно наділялося жіночою сутністю, з’являлося у снах у вигляді жінки.

Сюжети переказів про Цар-дерево: сліпий старець з поводирем сідають перепочити і на дотик до глиці визначають, що це не просто «хвоїна», а особливе «цар-дерево»; цигани, проходячи повз дерево, ставали на коліна і молилися; чоловіку, який обрубав гілки дерева, сниться жінка з обрубаними руками; джерело зникло, коли цигани, що біля дерева влаштували свій табір, мили в ньому ноги.

Нині дерево залишається важливим сакральним об’єктом для вежичан – «оберігає, спасає село», сюди приходять хресним ходом на свято Маковія, звершується служба біля каплиці, проте, окремі люди можуть приходити до дерева в будь-який час, незалежно від релігійних свят.