Міністерство культури та інформаційної політики України
Управління культури і туризму
Рівненської обласної державної адміністрації
Комунальний заклад «Рівненський обласний центр народної
творчості» Рівненської обласної ради
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ У МИСТЕЦЬКІЙ ШКОЛІ
Методичні рекомендації
м.Рівне
2020 рік
Друкується за рішенням методичної ради
КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості»
Рівненської обласної ради.
Методичні рекомендації складені на основі досвіду роботи, накопиченого педагогами мистецьких шкіл.
Рекомендації стосуються викладачів мистецьких шкіл, слухачів обласних курсів підвищення кваліфікації.
Переклад та редагування здійснив
Провідний методист по роботі з
Мистецькими школами
Л.Дубчак
«…те, що не можливо передати словом передає музика»
В.Сухомлинський.
Мистецькі школи відіграють величезну роль у становленні та розвитку музичної культури у нашій країні.
В них отримали початкову музичну освіту більшість провідних діячів музичної культури – композитори, виконавці, музикознавці, музичні критики. Мистецькі школи надають можливість ознайомитися зі світом музики величезній армії музикантів-аматорів.
Час висуває нові вимоги до організації музично-естетичного виховання підростаючого покоління. А мистецьке джерело іще більше буде надихати на позитивні дії у щоденній праці та побуті.
В нашій країні за останні роки рівень і масштаби музичного мистецтва та музичної освіти непомірно зросли. Професійний рівень виконавської майстерності в Україні можна назвати одним з найвищих у світі. Але через нестачу уваги до питань естетичного виховання засобами масової інформації мистецтва у дитячих дошкільних закладах та загальноосвітніх школах, слабо формується художній смак та естетичні запити дітей та підлітків.
В результаті утворюється своєрідна диспропорція між високим рівнем професійного мистецтва та потребою в ньому у певної частини населення.
В зв’язку з цим особливої актуальності набуває завдання музичної просвіти та естетичного виховання дітей, молоді, широких верств населення. У вирішенні цієї проблеми велику роль відіграють мистецькі школи.
Мистецькі школи порівняно успішно здійснюють підготовку найбільш перспективних учнів до вступу у музичні училища, коледжі, а з завданнями загальної музичної освіти і вихованням справляються іще не досить вдало. Але саме серед основної маси учнів з посередніми музичними здібностями спостерігається спад інтересу до навчання, великий «відсів» на протязі навчального року, слабкі навички самостійної роботи.
В учбово-виховному процесі мистецьких шкіл є свої невирішені проблеми. Одна з яких – односторонній концертно-виконавський нахил. Юні музиканти погано орієнтуються в нотному тексті, не вміють читати з листа, транспонувати; у них слабо розвинене вміння грати в ансамблях та акомпонувати. Одним словом, юні музиканти в результаті шести-восьмилітнього навчання іноді вміють лише одне: зіграти погано чи добре кілька п’єс, підготовлених під керівництвом викладача; програма забувається, тьмяніє і учень залишається ні з чим.
Дана проблема висвітлюється протягом багатьох років у працях музикантів-педагогів.
Для вирішення даної проблеми велике значення має диференційований підхід до навчання. Це один з головних напрямків перебудови системи виховання та навчання. Питанню диференційованого навчання все більше уваги приділяється в періодичних та спеціалізованих виданнях. Хочеться звернути увагу на те, що закінчуючи школу, діти не завжди люблять музику. І таку ситуацію створює сама школа, в якій немає індивідуального підходу до учнів : в одному бачити майбутнього професіонала, а в іншому-освіченого любителя музики; яка не побудувала учбовий процес так, щоб дитина всі роки навчання відчувала від занять музикою тільки позитивні емоції, а не боялась неправильно зіграного пасажу чи фальшиво заспіваної вправи на уроці сольфеджіо.
Принцип диференційованого навчання реалізується в різних формах учбово-виховного процесу і проявляється у виборі педагогічного репертуару, який найбільш відповідає тим чи іншим здібностям та нахилам учня, його інтересам.
Не можна говорити, що раніше не надавали ніякого значення диференційованому підходу до навчання. В роботі “проглядаються” його елементи, однак це лише елементи, а не система. Як бачимо з практики, втілення диференційованого підходу – справа не проста. Тут нічого не дають шаблони, доводиться передивлятись усталені вимоги до побудови учбового процесу, виховної роботи, ламати стереотипи, вчити педагогічні кадри вмінню аналізувати, вивчати і враховувати потенційні можливості окремого учня, кожної групи учнів.
У школах вже є певний досвід диференційованого підходу до навчання дітей. Так, наприклад, в мистецьких школах було проведено анкетне опитування випускників. Головна ціль дослідження полягала в тому, щоб уточнити, з яким багажем виходять у життя вихованці мистецьких шкіл. Близько 70% випускників нічого не змогли вказати в анкетах про характер, зміст і форму виконуваних творів, вони забули навіть їх назву та авторів (анкетне опитування проводилося у травні, одразу після випускних іспитів).
Багато учнів за роки навчання жодного разу не брали участі у відкритих уроках. Більш як 50% учнів вказали у анкетах, що погано читають з листа, не грають на слух, а вихованням цих навичок у класі викладачі не займались, 80% випускників не мали ігрового репертуару, 65% опитаних нічого не знали з програми музичної літератури. Тільки 16% учнів вказали, що люблять класичну музику. 42% – віддають перевагу тільки популярній музиці, 42% вказали, що люблять класичну та популярну музику.
Матеріали цього анкетного опитування свідчать про те, що організація учбово-виховного процесу направлена в основному не на всебічне музичне виховання учня ( особливо з середніми і слабкими музичними здібностями),включаючи формування навичок самостійності, а направлено, головним чином, на технологію музичного виконавства ( часто непосильного). Урок направлений в основному на запам’ятовування, а не на вміння мислити.
Установка на професійне навчання приводить до того, що педагоги часто вдаються до елементарного тренування учнів з середніми та слабкими музичними здібностями.
Головними причинами незадовільної загальної музичної освіти є:
– непосильна програма вимог для учнів з середніми та слабкими музичними здібностями.
– слабке виховання навичок самостійності та фізичних можливостей. Діти з радістю очікують виступів на сцені, але вже після кількох невдалих виступів у них закріплюється рефлекс сценічної боязні. Інтерес до музики знижується. І така ситуація зберігатиметься до тих пір, доки педагогічні колективи не навчаться мистецтву диференційованого навчання учнів.
Для того, щоб полегшити навчання дітей з середніми і слабкими музичними здібностями, дати їм радість творчої праці, прагнучи підвищити ефективність загального музичного навчання, підвищити якість навчання дітей з яскраво вираженими музичними здібностями, необхідно, не очікуючи нових програм, приступити до перебудови своєї роботи в плані диференціації процесу навчання.
Учнів всіх відділів щорічно на основі характеристики і успішності можна диференціювати за наступними ознаками:
– обдаровані учні, що володіють хорошими музичними даними, успішні за фахом та музично-теоретичними дисциплінами (5-10% ).
-учні з середніми музичними даними (80-90%).
– учні з слабкими музичними даними, які не справляються з програмними вимогами (4-5%).
Особливої уваги потребують учні з середніми та слабкими музичними даними. Вони, як правило, виявляють більший інтерес до музики, старанно виконують посильну для них програму. Однак існує категорія учнів з хорошими музичними даними, які в силу своєї неорганізованості, неуважності, відсутності справжнього інтересу до музики чи вольових якостей викликають великі труднощі в роботі педагогів. До таких учнів викладацький колектив повинен проявляти більше педагогічного такту,вмінню зацікавити дитину, допомогти в організації домашніх занять, підтримувати найтісніші контакти з батьками таких учнів.
Диференційоване навчання – необхідна умова яка передбачена у положенні про мистецьку школу. Педагог і весь колектив школи повинен повною мірою бути поінформований про здібності та можливості учнів. Це підкреслює, що має бути більш уважний підбір учбової програми і підвищення відповідальності педагогів до виховання кожного учня.
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПЕДАГОГА З УЧНЯМИ,
ЯКІ МАЮТЬ СЕРЕДНІ МУЗИЧНІ ЗДІБНОСТІ
Одним із завдань навчання дітей з середніми музичними здібностями – навчити любити, розуміти, відчувати музику, виконувати музичні твори в міру своїх можливостей, бути пропагандистами музичної культури.
Для успішного вирішення даного завдання необхідно:
– більш уважно підходити до підбору обов’язкової програми;
-виховувати навички самостійної роботи і музично-просвітницької діяльності;
– розвивати всі можливі форми творчого музикування;
– урізноманітнити репертуар учнів.
Що ж конкретно можна запропонувати колективам шкіл?
Всі труднощі учнів з середніми музичними даними починаються з неправильно підібраного репертуару. Вибір твору рекомендовано здійснювати відповідно до мінімальних вимог існуючих програм.
На академічних концертах, заліках, екзаменах, на різних виступах дуже помітно, яку п’єсу учень грає вільно, переконливо, з хорошим настроєм та інтересом, а яка п’єса виконується пасивно, невпевнено. За результатами виконання і слід давати об’єктивні оцінки роботі педагогів, робити висновки. Для мистецьких шкіл повинно стати правилом – до виступу на академічному концерті, екзамені педагог представляє учня тільки з тими п’єсами, які він виконує вільно і переконливо.
У класі, вдома учень має грати якомога більше все, що йому подобається. Якщо у процесі розучування виявиться, що якась п’єса після неодноразових показів і роз’яснень вчителя все ж технічно недоступна учневі, то її слід відкласти на певний час чи взагалі замінити. Примушувати учня в такому випадку неможна, позитивних результатів така робота, як правило, не дає.
В підборі репертуару для дітей з середніми музичними даними поряд із загальновідомими музичними зразками класичної музики можна орієнтуватися на масові популярні пісні, народні і танцювальні мелодії, українські народні пісні, які згодяться учням в їх музичній діяльності. Доцільно включати до репертуару зразки джазової музики. Серйозне ознайомлення з ними під керівництвом педагога допоможе учневі надбати хороший музичний смак.
Особливо слід сказати про більш широкий розвиток “ескізного” методу,який дає загальне уявлення про виконання творів популярного, класичного та сучасного репертуару. Безумовно, технічна бездоганність виконання постраждає. Але тут важлива безпосередність виконання, живий дотик до музики, знайомство з більшим колом музичних творів. Особистий дотик до прекрасних зразків музичного мистецтва залишить в душі дитини слід і можливо у подальшому буде сприяти більш глибокому осмисленню ним високого мистецтва.
Особливо слід зупинитись на вихованні в учнів навичок самостійності (читання нот з листа, гра на слух, в ансамблі, акомпонування та інше).
Насамперед, потрібно усіх педагогів переконати в необхідності займатись цими видами роботи на кожному уроці, домагаючись системності в цих творчих заняттях. Основна робота над програмою має виконуватись за рахунок грамотно і якісно організованих домашніх занять. У класі педагог спрямовує і контролює роботу, виправляє наявні помилки учня. Якщо починаючи з 1-го класу на одному уроці більше уваги приділяти читанню нот з листа, а на іншому – роботі над програмним матеріалом, то вже до третього року навчання учень цілком вільно буде читати з листа та цілком грамотно і самостійно «розбирати» нотний текст. Виконання індивідуального плану від цього тільки зросте, якість виховання навичок самостійності значно підвищиться. Контроль за цим видом діяльності повинен проводитись на уроках. Для стимулу визначаються учні на конкурси по проведенню даних видів роботи з подальшим заохоченням переможців.
Необхідно використовувати час, відведений учбовим планом на ансамблеву гру. В якості контролю проводити прослуховування (огляди, ансамблі), без оцінки. ( дод. 3)
Необхідно у повній мірі використовувати години, передбачені на акомпанемент у піаністів та баяністів. Можна також проводити академічні концерти з цього виду роботи ( без оцінки). Потрібно намагатися, щоб усі учні піаністи і баяністи (акордеоністи) виступали на академічних концертах ( а пізніше – у відкритих) з акомпанементом, а учні струнники, духовики, при цьому брали участь в якості ілюстраторів. Це дуже важливі, корисні і необхідні форми музикування.
Не можна забувати і про такий вид музикування як сольний і ансамблевий спів учнів під акомпанемент. Дані види слід активно використовувати у роботі мистецьких шкіл.
Багато учнів, закінчивши школу, не мають у своєму репертуарі вільно виконуваних творів. З цієї причини нерідко самостійна музична діяльність завершується після закінчення мистецької школи. В цій ситуації необхідно прагнути до того, щоб до моменту закінчення школи кожен випускник мав «ігровий» репертуар, який би, як мінімум, складався з 5-10 творів, улюблених учнем. Це буде базою для подальшого самостійного музикування. Для підготовки такого репертуару використовується канікулярний час. Академічні концерти із збереженого репертуару проводяться у вересні по класах ( без оцінки). Кращі учні після академічних концертів виступають у відкритих концертах. Проведення академічного концерту у вересні є ефективним організуючим і виховним засобом, сприяє швидкому відновленню виконавської форми учнів на початку навчального року. Крім того, на цих концертах саме посередні учні стають невпізнаними, відчувають себе розкутими, грають впевнено, з великим задоволенням, захоплено.
Мистецьким школам рекомендується розширювати та активізувати концертну діяльність (виконавську практику) учнів у загальноосвітніх школах, будинках культури, брати участь у культурно – масових заходах. Кожен учень має виступати кілька разів на рік у різних концертах. Необхідно, щоб педагоги зі спеціальності та музичної літератури готували вихованців старших класів до проведення бесід про музику з молодшими учнями мистецької школи та їх батьками, у загальноосвітніх школах. Багато дітей починають свою діяльність з практики ведення концертів. При цьому вони не просто оголошують програму, але в кількох словах звертають увагу слухачів на характер творів які виконуються, З цього у багатьох починається лекторська, музично – освітня діяльність.
В організації слухацької аудиторії для шефських концертів мистецької школи присутній ряд проблем. Досвід роботи мистецьких шкіл показує, що найкращим дієвим засобом активізації слухацької аудиторії є організація та проведення концертів безпосередньо у загальноосвітніх школах, виступи учнів мистецької школи перед своїми ровесниками, учнями з якими вони навчаються.
Від того, як учні школи оволодіють навичками самостійності буде залежати їх подальша доля як музикантів. По справжньому любити музику та вести музично-просвітницьку роботу випускники мистецьких шкіл зможуть тільки в тому випадку, якщо будуть вільно розуміти нотний текст, грати на слух,володіти навичками акомпанементу та ансамблевої гри, мати до закінчення мистецької школи накопичений ігровий репертуар.
Майже всі форми виховання творчих навичок і навичок самостійності передбачені учбовими програмами, але на практиці не завжди виконуються педагогами. Тільки за умови регулярного проведення академічних концертів, ансамблів, акомпанементу, читання нот з листа, гри на слух, допоможуть учням набути творчих навичок. З метою створення творчої атмосфери, волі і зацікавленості учнів такі концерти рекомендується проводити без оцінок, але з умовою обговорення їх виконання педагогами.
У щоденниках учнів може бути зошит, в якому фіксуються виконані з листа твори, п’єси, підібрані на слух, зіграні в ансамблі, з акомпанементом і т.д..В ньому ж ведеться облік вивчених музичних творів учня, зіграних у відкритих концертах, проведених бесід про музику, відвідування концертів майстрів мистецтва. Цей зошит оцінюється педагогом перед контрольними уроками у березні.
Для загального музичного розвитку, виховання естетичного смаку інтересу до музичного мистецтва особливо необхідно долучати учнів до прослуховування музики в її живому виконанні ( при відвідуванні філармонічних концертів, концертів педагогів та учнів школи). Важливо, щоб педагоги з фаху і музичної літератури попередньо ознайомили учнів з творами, які будуть прослуховуватись. Незнання і нерозуміння музичних творів, непідготовленість учнів до їх сприйняття нерідко породжує байдужість до музики і концертів ще під час навчання учня в мистецькій школі. Розуміння музики допоможе учневі проаналізувати будь чиє виконання, виявити недоліки та хороші моменти, вбереже дітей від можливого критиканства.
Потрібно шукати дієві форми для залучення випускників мистецьких шкіл до активної музично – просвітницької роботи.
Найчастіше випускники, які не вступили, або не збирались вступати до музичного училища, не підтримують ніякого зв’язку зі школою і своїми викладачами, не ведуть громадської музичної діяльності, пасивні та байдужі до музики. Дуже важливо, щоб мистецька школа підтримувала тісні зв’язки зі своїми колишніми випускниками, організовувала б з ними зустрічі, надавала би їм допомогу у музично – просвітницькій роботі за місцем їх подальшого навчання, роботи і т.д.. Учнівські колективи ( хори, оркестри, ансамблі) виховують і розвивають не тільки любов до музики, але й виховують таку важливу громадянську рису, як відчуття колективізму. І відвідування їх має стати для учнів не тільки обов’язковим, але і почесним правом ( особливо для учнів з середніми музичними здібностями). Та ні в якому разі не можна допускати, щоб хор, наприклад, перетворювався в повинність (для деяких учнів та їх батьків) через слабку виховну роботу школи.
Найчастіше у мистецьких школах не прийнято рахуватись з гранично допустимими нормами навантаження на учня. Займаючись в двох, а іноді і більше школах та гуртках, діти нерідко бувають завантажені по 9-10 годин на день учбовими заняттями. Це одна з найбільш серйозних причин великого «відсіву» та фізичної слабкості наших учнів. За результатами опитування батьків учнів однієї зі шкіл було встановлено, що тільки у 35% учнів непогано налагоджені організація і контроль домашньої роботи. Разом з тим 80% дітей проводять вільний час пасивно, у 70% дітей перегляд телевізійних передач, ігор на комп’ютерах, перебування в соціальних мережах необмежений, 60% дітей не займаються спортом, гімнастикою, прогулянками, у 25% дітей слабке фізичне здоров’я.
Для дітей зі слабкими музичними здібностями недоцільні численні домашні заняття з музики. Вимагати від них цього нереально та навіть шкідливо. Таких дітей необхідно навчити займатись щоденно, а головне – продуктивно. Такого мінімуму як 1 год. щоденних занять можна домогтися тільки великими зусиллями педагога та батьків за допомогою чіткого розкладу домашніх занять ( дод. 2), в якому має бути визначено час для занять музикою з урахуванням навчання в двох школах. Слід підкреслити, що роль педагога мистецької школи в організації занять музикою має бути провідною: в складанні розкладу домашніх завдань, в контролі його виконання, залучення батьків до цієї роботи, у відвідуванні учнів вдома.
Навчання і музичне виховання учнів зі слабкими музичними даними заслуговують особливої уваги. Можна запропонувати, починаючи з 4 класу для народників і духовиків та з 5 класу для піаністів і струнників, встановити чіткі вимоги для дітей з обмеженими музичними здібностями. Педагогам, які працюють з такими дітьми, можна дозволити обмежитися тільки розбором твору крупної форми, поліфонічним твором і технічно важких п’єс, передбачених програмою. Ці твори учні здають граючи з нот у класі. Педагог замість даремної роботи над технічно важкими творами з цими учнями може розучити більш доступні твори у кількості, передбаченій програмою. Це можуть бути п’єси з репертуару популярної класики, зарубіжних авторів, народні пісні та сучасні мелодії. Тут важливо, щоб розучування цих творів приносило радість і задоволення учням. Адже мова йде про підвищення інтересу до занять музикою у переважної більшості учнів мистецьких шкіл. Безумовно, що у вихованні навичок самостійної роботи, підбору мелодії на слух, читанню нот з листа в роботі з учнями, які мають середні і слабкі музичні дані, слід також застосовувати диференційований підхід.
Для деяких дітей з обмеженими музичними здібностями, нестійкою інтонацією ще більше складності викликає заняття з сольфеджіо. В таких випадках спів вправ можна супроводжувати гармонічною підтримкою педагога. Замість співу окремо запропонованих акордів та інтервалів рекомендується співати легко засвоювані пісні ( народні, дитячі, популярні) з акомпанементом – підтримкою педагога чи самого учня, у яких би зустрічались саме ці інтервали та акорди. Для таких учнів необхідно виробити особливі критерії оцінки їх знань, вмінь, навичок. Слід взагалі уникати всіх форм роботи, які перетворюють музичні заняття у даремний тренаж. Потрібно наполегливо шукати такі прийоми, які б створювали творчу атмосферу, виховували б стійкий інтерес до музичного мистецтва, стимулювали б і викликали радість творчої праці.
РОБОТА З УЧНЯМИ, ЯКІ МАЮТЬ ЯСКРАВО ВИРАЖЕНІ
МУЗИЧНІ ЗДІБНОСТІ
З завданням підготовки учнів до вступу у музичне училище мистецькі школи справляються порівняно успішно. Але останні роки спостерігається значне зменшення бажаючих поступати до музичних училищ. Конкурсів практично не стало, на деякі спеціальності є недобір. Це говорить про те, що робота з профорієнтації ведеться вкрай слабо.
В цих умовах завдання кожного педагога – готувати здібних учнів до вступу у вищий учбовий заклад. Однак робота з обдарованими учнями потребує від викладача, крім досвіду і майстерності, іще додаткових витрат часу, багато сил і енергії.
У зв’язку з цим слід замислитись, хто ж такі здібні, «перспективні» учні ? Такі учні – результат постійного творчого пошуку педагога, результат активної методичної грамотної спільної творчої роботи учня і педагога. За наполегливої, уважної, захопливої роботи педагога навіть з самого «посереднього» учня поступово розвивається яскравий, здібний музикант, та навпаки, своєю байдужістю до професії, до учнів можна самого здібного з хорошими музичними даними учня загальмувати у розвитку, довести до рівня «середняка».
Якщо у школі немає відповідного ставлення до учнів з яскравими музичними здібностями, відсутня обстановка активної виконавської діяльності педагогів та учнів і дух здорового творчого змагання, немає спілкування з відомими , професійними музикантами, у такій школі, як правило, яскравих учнів бути не може . За таких обставин дуже важко займатись і з учнями з середніми музичними даними.
Для того, щоб кожна школа успішно виконувала своє завдання з підготовки учнів до подальшого музичного навчання, слід створити таку атмосферу у колективі, в якій би кожен педагог вважав би виконання цього завдання своїм професійним обов’язком, прагнув до виховання яскравих музикантів і працював би в повну міру своїх сил. Такого стану можна досягти шляхом прозорості. Педагогічний колектив має бути постійно поінформований про наявність перспективних учнів у класі кожного педагога та про те, як працює викладач з цими учнями. Наприклад, якщо педагог пропрацював у школі близько 10 років та не зміг підготувати жодного випускника до вступу – такий випадок має бути вчасно помічений у колективі та стати предметом серйозного аналізу причин. Не можна створювати спокійне життя деяким недобросовісним педагогам. Якщо викладач не може працювати з перспективним учнем, то слід перевести учня до більш кваліфікованого, досвідченого педагога. Якщо ж справа і надалі не покращується, то слід піднімати питання про професійну некомпетентність такого педагога. Здібний учень з яскраво вираженими музичними даними – державна цінність, а не особиста власність педагога. Виховання та навчання здібних учнів повинно постійно контролюватись, аналізуватись, оцінюватись, всіляко заохочуватись і стимулюватись. Якщо виховання здібних учнів буде поставлене на належний рівень, то з’явиться більше яскравих виконавців, значно підвищиться авторитет і популярність музичної освіти, покращиться якість підготовки абітурієнтів до вступу у музичні училища, коледжі, вузи.
У підготовці здібних учнів є свої особливості. До цих учнів повинні ставитися вимоги у повній відповідності з існуючими програмами, а в окремих випадках – підвищені. Виховання та навчання обдарованих дітей слід довірити найбільш досвідченим і кваліфікованим педагогам, здатним забезпечити високий професійний рівень роботи. Інтереси виховання талановитого учня повинні ставитися вище особистого престижу педагога. І якщо стає зрозуміло, що обдарований учень втрачає у своєму музичному розвитку і творчому рості в даного педагога, то в такому випадку учня переводять до більш досвідченого. Можливо, престиж молодого педагога постраждає, але ображене самолюбство може змусити його у подібній ситуації більш наполегливо удосконалювати свій професійний і методичний рівень.
В якості контролю за навчанням перспективних учнів слід систематично організовувати прослуховування на відділах, консультуватись з педагогами музичного училища, виступи на міських методичних сесіях, відкритих і звітних концертах, оглядах, конкурсах. Рівень вимог і критеріїв оцінки знань перспективних учнів має бути більш високим. Не можна ставити високі оцінки перспективному учневі за його здібності при відсутності систематичної і ретельної роботи над музичними творами, підвищенням свого загальнокультурного рівня.
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ РОБОТИ ПЕДАГОГА
В сучасних умовах одним з головних завдань роботи мистецьких шкіл є перебудова мислення педагогів, подальше вдосконалення форм і методів диференційованого навчання учнів. В числі основних завдань роботи педагогічних колективів слід виділити наступне:
У колективі кожної школи рішенням педагогічної ради рекомендується закріпити обов’язки за кожним педагогом: проводити активну роботу з організації нового набору дітей до мистецької школи, брати активну участь в шефських концертах для вихованців дитячих садочків та загальноосвітніх шкіл, виховувати яскравих виконавців у своєму класі, показувати систематичну виконавську майстерність.
Велику роль в інформуванні педагогічного колективу про стан справ у школі відіграє оцінка загального професійного рівня виконаної роботи кожного педагога, яка проводиться при підведенні підсумків роботи за навчальний рік. При оцінюванні роботи педагога потрібно враховувати:
За умовами підведення підсумків, оцінки загального професійного рівня переводяться у бали. Такий метод може дати цілком певні позитивні результати, які стимулюватимуть колектив. Це і є елементи диференційованого підходу для оцінювання праці педагогів, які суттєво впливають на щорічну атестацію, вкрай необхідну у музичних закладах. При цьому здорова конкуренція в колективі перетвориться в ефективний засіб підвищення якості роботи кожного педагога.
Дуже важливо, щоб аналізуючи виступи учнів на конкурсах, оглядах, концертах критичні зауваження були об’єктивними, тактовними, доброзичливими. Такі зауваження не повинні бентежити, вони повинні допомагати, стимулювати і надихати. Педагог школи має сміливо показувати результати своєї праці. Пошук, виховання і доля кожної дитини – це загальні інтереси всього педагогічного колективу.
Диференційоване навчання дозволяє:
РОЛЬ МИСТЕЦЬКИХ ШКІЛ У ПІДВИЩЕННІ РІВНЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ
На даному етапі в мистецьких школах визначаються шляхи вирішення багатьох завдань.
По перше, необхідно надавати систематичну допомогу загальноосвітнім школам з підвищення загального рівня естетичного виховання дітей. По друге, налагодити роботу з організації нових наборів у мистецькі школи. Проведення музичних занять в стінах загальноосвітньої школи успішно вирішить проблему підготовки прийому дітей у мистецькі школи, надасть можливість виконувати основне завдання МШ – долучати до музичного мистецтва широкі маси дітей, надавати їм повноцінне комплексне естетичне виховання.
В даному напрямку потрібно іще немало зробити, щоб у полі зору педагогічного колективу знаходилась кожна група, кожен окремий учень школи, щоб усі зусилля педагогічного колективу були підпорядковані головному завданню – в тісному контакті з загальноосвітньою школою сприяти вихованню всебічно розвиненого підростаючого покоління.
В наш час змін і швидкого темпу життя колективи мистецьких шкіл, найчастіше, перебувають у стані пасивного вичікування. А давно пора розпочати перебудову мислення кожного педагога, боротьбу з такими явищами, як неякісна педагогічна робота, байдужість до музики і дітей. Багатьом колективам потрібна перебудова взаємин. Необхідно шляхом розвитку демократії активізувати людський фактор, форми самоврядування. Колективам загальноосвітніх та мистецьких шкіл необхідно спільними зусиллями вирішувати загальні задачі виховання і освіти дітей.
ВИСНОВОК
Мистецькі школи – початкова ланка у загальній системі музичної освіти. Від її стану залежать не тільки музичні училища і вищі навчальні заклади, але й доля всього професійного музичного мистецтва в цілому, доля естетичного виховання. В даний час мистецькі школи відчувають значні труднощі. Кількість заяв для вступу до мистецьких шкіл зменшується, відсів учнів збільшується.Через компромісні прийоми слабких абітурієнтів в музичні училища у школах з’являються педагоги з низьким рівнем кваліфікації. При здавалося б перевиробництві спеціалістів – музикантів у школах все гостріше відчувається дефіцит хороших спеціалістів. У багатьох мистецьких школах не укомплектовані кадрами струнні, народні, духові відділи. Будинки культури, палаци дітей та молоді, загальноосвітні школи не повністю забезпечені хорошими кадрами музичних працівників.
Обов’язок кожного компетентного керівника – формувати незалежний від емоцій і настрою виробничий механізм, надійну систему творчих і організаційних зусиль, при яких слабка, неякісна робота в колективі була би геть виключена.
Система організаційних і творчих умов, що забезпечує якісну роботу всіх членів колективу мистецької школи складається з наступних напрямків:
– підвищення професійного рівня викладачів;
– підвищення кваліфікації (методичної і виконавської);
– вдосконалення структури і методики проведення уроку;
– вдосконалення роботи з організації нових прийомів у виконанні;
– виховання в учнів навичок самостійності;
– розвиток в учнів творчих навичок;
– допомога учням в організації домашньої роботи;
– покращення організації та контролю навчально – виховного процесу;
– вдосконалення форм суспільної роботи;
– покращення матеріальної бази і господарської діяльності;
Такий підхід до оцінки педагогічної праці змусить«підтягнутися» багатьох педагогів до рівня провідних, а байдужі педагоги залишать вимогливий колектив. Сформована система організаційних і творчих умов допомагає людині самостійно зрозуміти, що результати його роботи не відповідають професійним вимогам і рівню роботи переважної більшості педагогів. Такий виробничий механізм забезпечує природний відбір педагогічних кадрів.
На закінчення можна зробити висновок з приводу того, який результат дає така система?
МЕТОДИЧНА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ПАМ’ЯТКА ПЕДАГОГУ
МШ З ПІДБОРУ, ЗБЕРЕЖЕННЮ ТА НАКОПИЧЕННЮ КОНЦЕРТНОГО РЕПЕРТУАРУ ДЛЯ УЧНІВ МИСТЕЦЬКОЇ ШКОЛИ
Для того, щоб ігровий репертуар успішно виконував свою місію міцного і довготривалого зв’язку учня (випускника) з музикою і був надійною базою для самостійного музикування, необхідні наступні умови:
В тому числі тих п’єс ігрового репертуару, які можуть бути вдало підібрані на слух і добре виконуються на інструменті, пісні під акомпанемент, твори популярної музики в «ескізному» виконанні, фрагменти музичних творів ( напр. «Місячної сонати» Л.Бетховена, «Рондо- каприччіозо» Сен-Санса, «Мелодія» М.Скорика).
а) головна форма роботи – домашня. На уроках в класі педагог в основному інструктує, контролює. Перед кожними канікулами учневі повинен бути наданий докладний інструктаж, методична установка: над якими п’єсами і як працювати. Причому всі п’єси необхідно розібрати у класі, а після канікул – обов’язково їх прослухати;
б) окремі цікаві, етапні п’єси минулих років з ціллю їх збереження в репертуарі, можна включити в робочі плани учня на півріччя і більш ретельно повторювати на уроках;
в) слід цілеспрямовано працювати над ігровим репертуаром на уроках в кінці навчального року, після закінчення підсумкових академконцертів та екзаменів (паралельно з розучуванням нового педагогічного репертуару на наступний навчальний рік);
г) на початку навчального року ( після літніх канікул) роботу з учнями над репертуаром слід розпочинати в останні дні серпня (при можливості);
д) перед академконцертом необхідно учня прослухати в класі і в репертуарний список для концерту внести тільки ті п’єси , які учень виконує найбільш впевнено, виразно;
а) учнів – випускників рекомендується прослуховувати окремо ( у вересні або березні);
б) на академконцерті рекомендується виконувати 2-3 п’єси на вибір комісії з представленого репертуарного списку. Оцінку за виступ виставляти не рекомендується;
в) на академконцертах відбираються кращі п’єси для виконання на загальношкільних та інших відкритих концертах з метою заохочення і стимулювання учнів.
а) завідувачі відділами на підставі інформації членів комісії академконцерту повинні зробити загальний аналіз роботи по відділу, по кожному педагогу і представити його на засіданні відділу та педагогічній раді.
а) художньо і професійно гідний репертуар;
б) посильність репертуару, його доступність;
в) емоційне ставлення учня до свого репертуару;
г) якість виконання (впевнене, виразне, з настроєм);
д) кількість накопичених і вільно виконуваних творів.
Додаток 2
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОМАШНІХ
ЗАНЯТЬ МУЗИКОЮ УЧНІВ МШ
( З УРАХУВАННЯМ НАВЧАННЯ У ДВОХ ШКОЛАХ )
Додаток 3
ПРИБЛИЗНИЙ ГРАФІК КОНТРОЛЬНИХ ЗАХОДІВ
туару у вигляді концерту.
Список рекомендованої літератури
творчої особистості. – 1983.
– 1986.
навчання // Актуальні проблеми музичної педагогіки – 1983.
підготовки учнів // Проблеми комплексного творчого виховання
музиканта- виконавця ( школа- училище- вуз). – 1985.
Leave a Comment
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.