Home
Традиція серпанкового ткацтва у с.Крупове Дубровицького району

Традиція серпанкового ткацтва у с.Крупове Дубровицького району

Облікова картка

«Традиція серпанкового ткацтва у селі Крупове Дубровицького району Рівненської області»

 

1. Назва елемента нематеріальної культурної спадщини
Офіційна/визнана назва елемента, яка буде міститись у опублікованих матеріалах.

(Не більше 10 слів).

Традиція   серпанкового ткацтва  в селі Крупове Дубровицького району Рівненської області.
2. Інша назва елемента (якщо це можливо та необхідно)
Це може бути назва, яку використовує громада(и), група(и), окрема(і) особа(и), пов’язані з побутуванням елемента, або назва, під якою елемент уже відомий.
Традиція поліського серпанку. Серпанок.
3. Регіон, область, район або місцевість основного побутування елемента
Село Крупове, Дубровицький район, Рівненська область, Україна.
4. Загальна характеристика елемента
4.1. Визначення громад(и), груп(и) або окремих осіб (носіїв), що мають пряме відношення до елементу, та місце їхнього перебування
Оскільки нематеріальна спадщина може бути визначена тільки у зв’язку з певною громадою, групами чи особами, які вважають її частиною своєї культурної спадщини, важливо чітко визначити громади, групи або осіб, що мають безпосереднє відношення до побутування елемента.
Громада села Крупове Дубровицького району, групи майстрів родинних династій, в тому числі ткалі села Крупове – заслужені майстри народної творчості України Уляна Петрівна Кот, Ніна Михайлівна Рабчевська та Ніна Мусіївна Дем’янець, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва Ольга Миколаївна Придюк, майстри Букайло Ірина Миколаївна, Бернацька Тетяна Яківна, Бернацька Ірина Борисівна, Плескач Марія Василівна, Плескач Ірина Вікторівна.

Відділ «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради у с. Крупове Дубровицького району Рівненської області

Кафедра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету

Майстерня історичного ткацтва «Легенди Волині» у м. Радивилів Рівненської області.

4.2. Географічне розташування та зона побутування елемента
Цей пункт має визначати територію поширення елемента, по можливості вказавши географічне розташування місця, де він зосереджений.

Якщо схожі елементи існують у сусідніх місцевостях, слід це також вказати.

Північно-західне Полісся, село Крупове Дубровицького району Рівненської області.
4.3. Галузь спадщини, яка представлена елементом
Визначається одна або більше галузей, що визначені у ст.2.2. Конвенції, в яких проявляється цей елемент. Може бути вказано іншу галузь нематеріальної культурної спадщини, де може проявлятись елемент.
Потрібне відмітити:
усні традиції та форми вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;

 виконавське мистецтво;

 звичаї, обряди, святкування;

знання та практики, що стосуються природи та всесвіту;

 традиційні ремесла

інше (зазначити нижче)

Виконавське мистецтво

Процес підготовки до серпанкового ткацтва, а також процес виготовлення і вжитку серпанкових тканин зафіксовано у великій кількості народних пісень жителів Рівненського Полісся, що свідчить про важливу роль серпанкового ткацтва, а також використання серпанкових тканин, у житті і побуті поліщуків.

Звичаї, обряди, свята

Вироби серпанкового ткацтва супроводжували поліщуків упродовж життя. На «серпанок» приймали новонароджену дитину, і саме серпанковою наміткою покривали голови молодих під час поділу весільного короваю. З «серпанку» шили святкові костюми. В них ходили до церкви, у гості до родичів на великі свята. «Серпанком» покривали тіло людини, що відходила у Вічність.

Традиційні ремесла

Для серпанкового ткацтва виготовляли інструмент, який дозволяв ткати з тендітної нитки. Виготовлення верстату для серпанкового ткацтва потребувало неабиякої вправності і знання. Тож дотичним до Елементу є таке традиційне ремесло, як теслярство.

Традиційний народний одяг

Найбільш відомі є серпанкові намітки – жіночі головні убори. Вони зустрічаються по території усієї України. Однак лише у Дубровицькому районі Рівненської області існувала практика виготовлення повних комплектів серпанкового вбрання.

Компоненти традиційного серпанкового вбрання села Крупове Дубровицького району включають в себе сорочку, спідницю, фартух та намітку, яка застосовувалась як серпанкова фата. Загалом, такі тканини декорувалися мало, у вигляді тонких червоних гладко тканих або орнаментованих смужок, щоб акцентувати увагу глядача на унікальності структури серпанкового полотна.

5. Короткий опис елемента
Короткий опис елемента спадщини, що дасть уявлення про нього. Не більше 500 слів
Серпанкове  ткацтво охоплює широкий діапазон сакральних, декоративно-ужиткових, символічних конструктивних одиниць, що включають в себе: техніко-технологічний процес виготовлення тканин, свята та обряди, з якими нерозривно пов’язане їх створення та функціональне використання та, власне, серпанкові вироби – одягові комплекси вбрання (святкові, обрядові) та, рідше, інтер’єрні тканини (рушники, настільники). Серпанкове ткацтво    с. Крупове Дубровицького району виокремлюється власними самобутніми особливостями: 1) матеріалами, технологією та техніками виготовлення, 2) усталеними художньо-моделюючими характеристиками (формами виробів, способами крою, своєрідними компонентами комплексів вбрання), 3) архаїчною геометричною орнаментикою (ромб, розетка, «змійка», «кривуля», косий хрест та ін.). Впродовж багатьох століть унікальну технологію виготовлення серпанкових текстильних виробів передають із покоління в покоління майстри – носії давніх художньо-ремісничих народних традицій.

Варто звернути особливу увагу на те, що саме техніка серпанкового ткацтва слугує головним формотворчим фактором, який локалізує своєрідну специфіку, властиву лише для народного ткацтва с. Крупове. Із зібраного та обробленого льону (лущика, простяка) народні умільці виготовляли тонку пряжу. Тонко напрядене волокно потребує й особливо дбайливого поводження з ним під час ткання: у хаті обов’язково топилося для того, щоб нитки не були вологими, завдяки цьому човник ходить по них досить легко. Обережно притискаючи бердо на напівмеханізованому верстаті горизонтальної конструкції майстри ткали прозоре лляне полотно – серпанок. Потому, знявши його з верстату, мочили, сушили, потому знову мочили та качали по ньому скляною кулею (галою) або природнім каменем сферичної форми для рівномірного розподілення ниток основи і піткання. Таким чином досягається головна мета – полотно стає прозорим, як марля або як газова шовкова тканина.

Незаперечним фактором унікальності, неповторності й головним чинником, що підтверджує феномен серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району Рівненської області є, власне, техніко-технологічний процес створення надтонкого полотна, а також усталені художньо-моделюючі характеристики (форми виробів, способи крою, самобутні компоненти комплексів вбрання) та архаїчна геометрична орнаментика і біло-червона кольорова гама.

Визначними і найбільш відомими митцями серпанкового ткацтва другої половини ХХ – початку ХХІ століть є Уляна Петрівна Кот 1936 р.н. – заслужений майстер народної творчості України, Ніна Мусіївна Дем’янець 1937 р.н. – заслужений майстер народної творчості України, народний майстер декоративно-прикладного мистецтва Ольга Миколаївна Придюк 1946 р.н., Ніна Михайлівна Рабчевська 1947 р.н. – заслужений майстер народної творчості України.

Сучасні майстрині виготовляють сценічне серпанкове вбрання, зокрема,                              Н. М. Дем’янець та Н. М. Рабчевською у 1992 році було створено сценічні костюми для учасників народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Берегиня» Крупівського сільського будинку культури. В 1985 р. при ансамблі «Берегиня» було створено дитячий гурт під назвою «Серпанок», сценічне вбрання для зразкового фольклорно-етнографічного ансамблю виготовили майстрині У. П. Кот та Н. М. Рабчевська.

Традиційний поліський серпанок знаний не тільки на теренах України. До популяризації  серпанкових тканин ще у 1988 р. долучилася заслужений майстер народної творчості України Уляна Кот, представляючи поліське ткацтво у рамках фольклорного фестивалю національних меншин в місті Вашингтон (США). Серпанкові тканини експонувалися у США, Канаді, Польщі, Білорусі, Росії. Певна частина текстильних виробів знаходиться у приватних колекціях жителів України і за кордоном.

6. Матеріальні предмети, пов’язані з елементом
Зазначаються предмети (наприклад, інструменти, одяг, ритуальні предмети, певне місце тощо), які пов’язані із побутуванням елементу та без яких неможливе практикування елементу. Не більше 200 слів.
Інструменти, що безпосередньо пов’язані з Елементом включають наступні одиниці: дерев’яний верстат горизонтальної конструкції (кросна на дві або чотири підніжки), допоміжне приладдя (човник), предмети за допомогою яких відбувається обробка льону та пряжі (прач, тріпачка, гребінь, кілки, веретено, порожниста трубочка з отвором – «юрок» через яку з веретена змотували нитки щоб вони не кошлатились); скляна куля (гала) або природній камінь сферичної форми слугував для рівномірного розподілу ниток основи і піткання витканого серпанкового полотна.

Основним продуктом серпанкового ткацтва є серпанкове полотно, з якого виготовляли одяг. Традиційний серпанковий стрій жіночого вбрання с. Крупове і ряду інших сіл Дубровицького району включав у себе сорочку, спідницю, фартух і головний убір – намітку.

7. Стисле визначення ступеня життєздатності елемента, потреби в заходах з метою його охорони
7.1. Подається опис ступеня життєздатності елемента на даний момент, що включає:

А) вік носіїв елементу та вік інших членів громади, яким даний елемент є цікавим (слухачам, глядачам, учасникам обрядів, споживачам традиційних знань,  користувачам виробів народних промислів, тощо);

Б) широту охоплення елементом членів громади (приблизна кількість носіїв) та широту розповсюдження в плані географічного ареалу;

В) способи передачі елементу в громаді від покоління до покоління і опис цього процесу;

7.2. Загрози нинішньому побутуванню елементу (якщо такі є), або ризики для його побутування, що можуть виникнути у майбутньому (якщо такі є). Дати оцінку, чи потребує зазначений елемент охорони на даний момент.

7.3. Подається приблизний опис заходів, завдяки яким можна уникнути існуючих загроз або майбутніх ризиків

Кількість слів – за потребою.

7.1. А) Основні носії елементу – майстри серпанкового ткацтва села Крупове, які перейняли традиції від своїх матерів – Уляна Петрівна Кот (1936 р.н.), Ніна Мусіївна Дем’янець (1937 р.н.), Ніна Михайлівна Рабчевська (1947 р.н.), Ольга Миколаївна Придюк (1946 р.н.). Представники середнього віку, що перейняли досвід серпанкового ткацтва – Бернацька Тетяна Яківна (1968 р.н.), Плескач Марія Василівна (1975 р.н.). Молодше покоління майстринь – Букайло Ірина Миколаївна (1984 р.н.), Бернацька Ірина Борисівна (1984 р.н.), Плескач Ірина Вікторівна(1999 р.н.).

Традиційне серпанкове ткацтво села Крупове Дубровицького району цікаве широкій аудиторії, яка включає у себе учнів загальноосвітніх шкіл Дубровицького району, науковців та відвідувачів відділу «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради у с. Крупове Дубровицького району, відвідувачів творчих виставок та майстер-класів провідних майстрів серпанкового ткацтва та їх учнів, що проходять у області, Україні та за її межами.

Б) Серпанкове ткацтво в основному поширене у селі Крупове Дубровицького району, де діє відділ «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради; народний аматорський фольклорний ансамбль  «Берегиня» будинку культури с. Крупове Дубровицького району, сценічний одяг учасників якого є демонстрацією сучасного серпанкового костюму, створеного майстрами серпанкового ткацтва.

Туристична індустрія, яка розвивається на Рівненщині, є одним з пріоритетних чинників, що забезпечує життєдіяльність представленого Елемента. Зокрема, діє туристичний маршрут «Зелене кільце Дубровиччини», що включає в себе знайомство з історико-культурним надбанням українського Полісся, зокрема серпанкового ткацтва села Крупове.

Також відтворенням серпанкового ткацтва займається майстерня історичного ткацтва «Легенди Волині», яка географічно віддалена від центру серпанкового ткацтва (знаходиться у м. Радивилів Рівненської області) , але продовжує традиції серпанкового ткацтва на не притаманній для даного Елемента території.

В) Традиційне серпанкове ткацтво передається з покоління в покоління. Знані майстри серпанкового ткацтва перейняли його від своїх матерів та передають дітям. Так, заслужений майстер народної творчості України Ніна Михайлівна Рабчевська передала досвід і вміння серпанкового ткацтва дочці – Плескач Марії Василівні, та онуці – Плескач Ірині Вікторівні. Заслужений майстер народної творчості України Ніна Мусіївна Дем’янець навчила ткати дружину свого онука – Букайло Ірину Миколаївну. Продовжують традицію серпанкового ткацтва також Бернацька Тетяна Яківна та її дочка – Бернацька Ірина Борисівна.

До серпанкового ткацтва залучають учнів загальноосвітніх шкіл та молодь Дубровиччини, проводячи майстер-класи.

Демонстрацію зразків та інформацію про технологію серпанкового ткацтва розповідають під час екскурсій у відділі «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради у с. Крупове Дубровицького району, а також обласному краєзнавчому музеї у місті Рівне та етнографічному музеї у м. Сарни Рівненської області. Навики серпанкового ткацтва показують майстрині на виставках та фольклорних фестивалях.

Традиція серпанкового ткацтва села Крупове  як елемент духовної етнічної культури поліщуків розвивається  століттями і  передається з покоління в покоління. Але, водночас, це локальне явище, тому виникає небезпека зникнення ремесла. Є ряд причин, що викликають побоювання, одна із них – призупинення вирощування посівів льону у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття на Рівненщині – традиційної сировини для серпанкового ткацтва. Це загрожує зникненню автентичної технології серпанкового ткацтва, а в подальшому – зникнення ремесла як такого.

Через відсутність роботи молодь виїжджає із села, тож все менше людей можуть продовжувати традицію серпанкового ткацтва у межах традиційної зони побутування Елементу.

Отже, необхідні певні запобіжні заходи для захисту серпанкового ткацтва села Крупове – унікального феномену у царині текстильного мистецтва українського Полісся.

У 80-х роках ХХ ст. місцеві ткалі У.П.Кот та Н.М.Дем’янець на традиціях та технологіях серпанкового ткацтва, як продовження, започаткували виготовлення тонких прозорих тканин із бавовняних ниток і створили новий мистецький комплекс текстилю, який заслуговує на увагу науковців. У цьому напрямку нині працюють Ніна Рабчевська, Ольга Придюк, Тетяна Бернацька, Ірина Бернацька, Марія Плескач.

Для відновлення автентичної технології потрібно проводити відведення та відродження земель під посіви льону та підтримувати льоновиробництво на державному рівні.
З розвитком туризму будуть створюватись нові робочі місця, це сприятиме залученню і закріпленню молоді на місцях. Фінансова та моральна підтримка майстрів, закупівля зразків серпанкового ткацтва у фонди музеїв, популяризація мистецтва серпанкового ткацтва  даватиме поштовх молоді  до продовження досліджень і вдосконалення майстерності.

8.     Заходи щодо охорони елемента
Визначити, які проводились, проводяться і плануються заходи з охорони даного елементу нематеріальної культурної спадщини для забезпечення його життєздатності, та рівень залучення до них членів громади, зокрема носіїв елемента.

Для забезпечення життєздатності елемента, що є необхідною умовою охорони нематеріальної культурної спадщини, можуть здійснюватися заходи за наступними напрямами:

·       Ідентифікація й визначення елементів нематеріальної культурної спадщини, зокрема шляхом складання переліків (реєстрів) елементів.

·       Фіксація.

·       Дослідження.

·       Популяризація.

·       Актуалізація.

·       Підвищення ролі спадщини в житті суспільства/регіону.

·       Забезпечення передачі спадщини від покоління до покоління, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти.

·       Відродження різних аспектів спадщини.

·       Інші заходи.

Слід описати застосовані заходи.

Не більше 500 слів.

Одним з найпоширеніших напрямів щодо охорони Елемента нематеріальної культурної спадщини є збереження і колекціонування традиційних серпанкових тканин українського Полісся в музейних фондах Рівненщини та України.

Одним з перших, хто торкнувся тематики поліських тканин є Степан Шевчук (70-80–ті рр. ХХ ст.). До питання виготовлення та побутування   серпанкових  тканин звертаються науковці й музейні працівники, серед яких Василь Скуратівський, Лідія Орел, Алла Українець, Раїса Тишкевич, Лариса Костюк, Ірина Локшук, Ілона Кузіна та Людмила Черпак. У доробках зазначених авторів висвітлюється проблематика Елемента нематеріальної культурної спадщини та акцентується увага на особистості майстра як носія спадщини.

В області широко пропагується традиція серпанкового ткацтва. Працівниками обласного краєзнавчого музею, викладачами та студентами Інституту мистецтв РДГУ науковцями, дослідниками з України, Білорусії, Росії, Польщі та просто ентузіастами проводяться  фольклорні експедиції з вивчення етнографічних особливостей  сіл області. За підсумками експедицій  накопичуються польові матеріали, видаються етнографічні збірники,  друкуються публікації, наукові статті, інформація по матеріалах експедицій представляється на конференціях.

Вагомим доробком на сучасному етапі науки є вихід колективної монографії «Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини» (2010 р.). Збереження  традицій  у виготовленні та оздобленні  текстильних творів, семантика орнаментальних мотивів розкривається у розділі «Традиційне художнє ткацтво України як історико-культурний феномен».

За кошти грантів голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради щорічно   реалізуються молодіжні проекти в даному напрямку, серед яких видання книги «Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся».

З 2006 року для заохочення і підтримки майстрів в галузі декоративно-ужиткового мистецтва започаткована щорічна обласна премія імені  першого заслуженого майстра народної творчості УРСР Ганни Леончук за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини.

Майстер-класи та школа ткацтва діють при відділі «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради у       с. Крупове Дубровицького району.

У Рівненському державному гуманітарному університеті щорічно відбувається «Звітна наукова конференція викладачів, співробітників, докторантів, аспірантів та студентів РДГУ», де заслуховуються виступи доповідачів кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва й кафедри культурології і музеєзнавства, які прямо чи опосередковано торкаються проблематики серпанкового ткацтва. Також, особливості ткацького надбання села Крупове Дубровицького району просліджуються у пошуках молодих дослідників Рівненської Малої академії наук.

З метою заохочення до текстильного промислу при майстерні історичного ткацтва «Легенди Волині» у складі «Центру дослідження та відродження Волині» функціонують курси для широкого загалу жителів регіону та України, спрямовані на  вивчення  основ   виготовлення  тканини.

З метою охорони Елемента пропонується здійснювати наступні заходи:

Проводити просвітницьку виховну роботу серед шкільної молоді шляхом навчальних ігор, майстер-класів.

Розгорнути всебічну інформаційну кампанію з підвищення обізнаності широких верств населення про Елемент нематеріальної культурної спадщини.

Проводити інтенсивну виставкову діяльність регіонального, всеукраїнського, міжнародного значення.

Активізувати наукові дослідження у галузі культури та мистецтва щодо традиції серпанкового ткацтва;

Проводити роботу щодо надання статусу заповідної території народних художніх промислів у відповідності із   законодавством селу Крупове Дубровицького району Рівненської області;

Популяризувати особистість майстра як носія Елементу через фестивалі, конкурси, ЗМІ з метою збереження традиційного  серпанкового ткацтва.

Проводити фестивалі, лекції, майстер-класи, конференції, історичні реконструкції, концерти етнічної музики, ярмарки продукції.

Зацікавити сучасних українських модельєрів використанням тканин серпанкового ткацтва у своїх колекціях.

9. Участь зацікавлених сторін у підготовці облікової картки
9.1 Які зацікавлені сторони (наприклад, громади, органи місцевого самоврядування, недержавні організації, творчі спілки, музеї, дослідницькі установи, експертні центри та інші) брали участь у процесі підготовки облікової картки і в чому це проявлялося.
        Громада села Крупове Дубровицького району Рівненської області де започаткований фестиваль «Музейні гостини у с. Крупове». Традиція серпанкового ткацтва українського Полісся зосереджена у відділі «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради, якийфункціонує у селі Крупове Дубровицького району та є своєрідним осередком побутування автентичного ткацтва. Працівники відділу регулярно долучаються до участі у різноманітних семінарах, конференціях та майстер-класах з серпанкового ткацтва, де популяризують та пропагують даний вид мистецтва.

Комунальний заклад «Рівненський обласний центр народної творчості» Рівненської обласної ради, у 2015 році провів Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань «Поліського серпанку» в с. Крупове Дубровицького району Рівненської області. До заходу були залучені науковці Рівненщини та України, які обговорили проблеми збереження і популяризації національних традицій серпанкового ткацтва в сучасній Україні.

У 2016 році у Рівненському обласному краєзнавчому музеї КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР провів виставку «Народне вбрання, рушник Рівненщини. Минуле і сучасне», де обговорювалась проблематика збереження нематеріальної культурної спадщини, зокрема серпанкового ткацтва.

Велике інформаційне та пізнавальне значення для значної когорти населення відіграють творчі виставки. Найбільш масовими заходами, в якому були залучені як безпосередні носії Елемента, тобто майстри, так і поціновувачі мистецтва, колекціонери – це виставки мистецтва одного села, в даному випадку села Крупове Дубровицького району Рівненської області, де найбільшою мірою були представлені тканини серпанкового ткацтва. Презентація заходу відбувалася в залах Національного музею Тараса Шевченка у Києві (2003 р.) та Рівненського обласного краєзнавчого музею (2011 р.). Щорічно традиційні серпанкові тканини та майстер-класи по їх виготовленню демонструються майстрами села Крупове Дубровицького району на публічний огляд під час проведення фольклорно-етнографічного свята «Музейні гостини» у місті Рівне (1991-2017 рр.), інших щорічних обласних народних фестивалів та свят «Творче жниво», «Пісні рідного краю», «Бурштиновий шлях». Водночас науковці, громада на конференціях, що проходять в рамках цих свят неодноразово піднімали проблематику серпанкового ткацтва.

У травні 2016 року, з нагоди 15-ої річниці створення, «Рівненського земляцтва» у м. Києві була організована виставка декоративно-ужиткового мистецтва, на якій експонувались тканини серпанкового ткацтва, а також відбувся виступ народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Берегиня» Крупівського сільського будинку культури. Представники земляцтва разом з громадою села Крупове обговорили проблему збереження та популяризації традиційного народного мистецтва, зокрема підтримали ідею Номінації серпанкового ткацтва до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО з метою захисту традиції цього унікального виду творчості поліщуків.

Неодноразово  проблему збереження серпанкового ткацтва піднімали науковці кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.

 

9.2 Згода носіїв елементу на його занесення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України
Згідно вимог ЮНЕСКО, носії елементів нематеріальної культурної спадщини повинні надати свою попередню, інформовану та вільну згоду на занесення елементу до того чи іншого переліку. Якщо елемент планується в подальшому  представити до Списків ЮНЕСКО (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства та Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони) така згода є обов’язковою.
Надайте інформацію, у який спосіб було отримано згоду носіїв елементу (якщо така згода була отримана) на представлення елементу до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України:
Потрібне відмітити:
 Письмова згода

Згода, зафіксована на аудіо

Згода, зафіксована на відео

Згода не запитувалася

Згідно вимог, носії Елементів нематеріальної культурної спадщини – ткалі села Крупове Дубровицького району, зокрема заслужений майстер народної творчості України Ніна Михайлівна Рабчевська, надали свою попередню, інформативну та вільну письмову згоду на занесення традиції серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району Рівненської області до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України та Списків ЮНЕСКО.

10. Документація / джерела
Подається реєстр фото-, аудіо- та відео-  матеріалів, зібраних під час підготовки облікової картки (у разі наявності доступу до них у мережі Інтернет – зазначається відповідна електронна адреса).

За бажанням можуть бути вказані друковані, електронні та інші джерела, що репрезентують елемент і дослідження про нього (при подачі друкованих джерел використовується стандартний бібліографічний формат).

Традиція серпанкового ткацтва села Крупове Дубровицького району Рівненської області досліджена науковцями та музейними працівниками у друкованих джерелах (монографіях, наукових збірниках, періодиці).

1. Виставка мистецтва одного села. Серпанкове розмаїття Поліського краю / текст Ф. Якубович, М. Дем’янець. – К., 2003. – 16 с.

2. Захарчук-Чугай Р. Українське народне декоративне мистецтво / Р. Захарчук-Чугай, Є. Антонович. – К. : Знання, 2012. – С. 32–48.

3. Костюк Л. Провідний центр «поліського серпанку» – село Крупове / Л. Костюк // Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини : колект. монографія / упоряд. і наук. ред. В. Виткалов. – Рівне : М. Дятлик, 2010. – С. 66–76.

4. Костюк Л. К. Традиції поліського серпанку : іст.-краєзн. нарис / Л. К. Костюк, У. А. Букайло ; вступ. ст. С. В. Виткалова. – Рівне : М. Дятлик, 2015. – 152 с.: іл.

5. Кузіна І. Особливості виготовлення серпанкових тканин у Дубровицькому районі на початку ХХ ст. / І. Кузіна, Л. Черпак // Наукові записки / Рівнен. обл. краєзн. музей. – Рівне : О. Зень, 2010. – Вип. 8 : [140-річчю від дня народж. Ф. Р. Штейнгеля присвяч.]. – С. 189–194.

6. Локшук І. Збереження та розвиток традиційного серпанкового ткацтва села Крупове – передумова для вдосконалення і збагачення творчих здібностей молоді / І. Локшук // Духовно-творчий потенціал студентської молоді : психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації : матеріли ІІІ Всеукр. наук.-метод. конф., 18–20 трав. 2006 р. / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. – Рівне : РДГУ, 2006. – С. 159–162.

7.Локшук И. «Серпанковые» ткани Ровенского Полесья : сохранение региональных традиций / И.Локшук // Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і фалькларыстыкі / Цэнтр даследаванняў беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі. – Мінск : Права і эканоміка, 2013. – Вып. 15 – С. 418–425. – Те саме в мережі Інтернет:.  http://www.imef.basnet.by/Sborniki/pytanni – Назва з екрана.

8. Локшук І. М. Осередки традиційного художнього ткацтва Рівненського Полісся кінця ХІХ – початку ХХІ століття/ І. М. Локшук // Вісник Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. – Харків, 2014. – Вип. 7. – С. 23–27.

9. Орел Л. Чарівне веретено / Л.Орел // Чарівне веретено : нариси / упоряд. А. Данилюк. – Л. : Каменяр, 1990. – С. 31–36.

10. Орел Л. Г. Поліський серпанок / Л. Г. Орел // Нар. творчість та етногр. – 1980. – № 5. – С. 91–93.

11. Рутковська О. Погориння моє серпанкове / О. Рутковська // Волинь моя : журн. Міжнар. громад. об-ня «Волин. братство». – К., 2003. – Вип. 3. – С. 260–268.

12. Скуратівський В. «Молодицям по серпаночку» // Берегиня : художн. оповіді, новели / В. Скуратівський. – К.: Рад. письменник, 1987. – С. 170–177.

13. Тишкевич Р. Етнографічна спадщина Рівненського Полісся / Р. Тишкевич // Західне Полісся : історія і культура / ред.-упоряд. А. Українець. – Рівне : О. Зень, 2006. – Вип. 3. – С. 58–64.

14. Тишкевич Р. Поліський серпанок / Р.Тишкевич // Наукові записки / Рівнен. обл. краєзн. музей. – Рівне : О. Зень, 2010. – Вип. 8 : [140-річчю від дня народж. Ф. Р. Штейнгеля присвяч.]. – С. 287–294.

15. Тишкевич Р. «Поліський серпанок» у свідомості місцевих жителів / Р. Тишкевич // Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини : колект. монографія / упоряд. і наук. ред. В. Виткалов. – Рівне : М. Дятлик, 2010. – С. 58–65.

16. Українець А. Дубровицькі серпанки / А. Українець // Велика Волинь : минуле й сучасне / М. Дарманський (гол. редкол). – Хмельницький ; Ізяслав ; Шепетівка, 1994. – С. 378–379.

17. Українець А. Експедиційне обстеження Дубровицького району в 1991-1992 рр. / А. Українець // Дубровиці – 1000 років : зб. матеріалів наук.-краєзн. конф., присвяч. 1000-річчю перш. писемн. згадки про м. Дубровицю, проведеної 16–17 верес. 2005 р. – Рівне, 2005. – С. 142–144.

Побутування серпанкового ткацтва, біографічні відомості майстринь (У. П. Кот, Н. М. Рабчевська, Н. М. Дем’янець, О. М. Придюк) наведено у словниках, довідниках, періодиці Рівненщини кінця ХХ – початку ХХІ ст.

1. Береза Ю. Серпанкова душа Уляни Кот / Ю. Береза // Панорама. – 2001. – 21 груд. – С. 11.

2. Гайдамашко А. Уляна Кот із села Крупового / А. Гайдамашко // Вільне слово. – 1999. – 25 серп. – С. 2.

3. Дем’янець Ніна Мусіївна [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 7 : Г–Ді. – К., 2007. – С. 368. – Те саме в мережі Інтернет: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=21563. – Назва з екрана.

4. Дем’янчук Г. Чарівна нитка / Г. Дем’янчук // Червон. прапор. – 1982. – 6 січ. – С. 4.

5. Качкан В. Сонце на поліському серпанку / В. Качкан // Червон. прапор. – 1986. – 26 берез. – С. 4. ; Продовж. // Там само. – 29 берез. – С. 4.

6. Костюк Л. К. Уляна Петрівна Кот : талант, який не має меж // Традиції поліського серпанку : іст.-краєзн. нарис / Л. К. Костюк, У. А. Букайло . – Рівне : М. Дятлик, 2015. – C. 86–96.

7. Костюк Л. К. Ніна Михайлівна Рабчевська : душа скарби прадавні береже // Традиції поліського серпанку : іст.-краєзн. нарис / Л. К. Костюк, У. А. Букайло.– Рівне : М. Дятлик, 2015. – C. 97–106.

8. Костюк Л. К. Ніна Мусіївна Дем’янець : від ремесла – до творчості // Традиції поліського серпанку : іст.-краєзн. нарис / Л. К. Костюк, У. А. Букайло. – Рівне : М. Дятлик, 2015. – C. 107–119.

9. Костюк Л. К. Ольга Миколаївна Придюк : так хочеться поставить кросна… // Традиції поліського серпанку : іст.-краєзн. нарис / Л. К. Костюк, У. А. Букайло. – Рівне : М. Дятлик, 2015. – C. 120–129.

10. Позняк Н. Пісні та вишиванки Уляни Кот / Н. Позняк // Нар. творчість та етногр. – 2004. – № 3. – С. 112–114. – Те саме в мережі Інтернет: http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=478. – Назва з екрана.

11. Приймачук К. Із глибини віків / К. Приймачук // Вільне слово. – 1999. – 25 серп. – С. 4.

12. Приймачук К. Рівненський обласний центр народної творчості в структурі декоративно-прикладного мистецтва / К. Приймачук // Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини : колект. монографія / упоряд. і наук. ред. В. Виткалов. – Рівне : М. Дятлик, 2010. – С. 173–215.

13. Приймачук К. Творчістю окрилені / К. Приймачук // Нар. творчість. – 1997. – № 1. – (січ.-берез.). – С. 7.

14. Рабчевська Н. М. Кот Уляна Петрівна / Н. М. Рабчевська, Н. В. Позняк // Енциклопедія сучасної України. – К., 2014. – Т. 15 : Кот–Куз. – С. 6–7. – Те саме в мережі Інтернет: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15. – Назва з екрана.

15. Столярчук Б. Митці Рівненщини : енциклопед. довід. / Б. Столярчук. – Рівне : О. Зень, 2011. – С. 81, 158, 270, 275.

16. Тубіна С. Серпанком і піснею виткана доля / С. Тубіна // Вісті Рівненщини. – 2013. – 18 січ. – C. 1, 8–9. – Те саме в мережі Інтернет: http://visti.rovno.ua/article/855/. – Назва з екрана.

З мережі Інтернет

http://prostir.museum/ua/post/36804

Книгу про традиції поліського серпанку презентували у Рівному

http://a7d.com.ua/agropoltika/aktualna_tema/4305-serpankove-selo.html

«Серпанкове село», Газета «Аграрний тиждень. Україна»

http://ogo.ua/articles/view/2011-05-19/28479.html

«Крупове – столиця поліського ткацтва», газета «Ого»

http://knukim.edu.ua/novunu/serpankovi-stezhki-ukrayinskogo-tkatstva/

«Серпанкові стежки українського ткацтва»

11. Контактна інформація
11.1. ПІБ відповідальної особи (осіб), із зазначенням місця роботи, посади, телефону та e-mail.
Надається інформація про особу(и), відповідальну(і) за підготовку облікової картки.
Приймачук Катерина Аркадіївна, завідуюча відділом нематеріальної культурної спадщини КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР, тел. (067) 29 37 310

Гончарова Юлія Валеріївна, методист відділу нематеріальної культурної спадщини КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР, тел. (097) 926 44 59

e-mail: rivne-ocnt@ukr.net

Локшук Ірина Миколаївна, старший викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, тел. (096) 185 79 07

11.2. Назва відповідальної організації, поштова адреса, телефон, e-mail та адреса офіційного сайту.
Надається інформація про організацію, відповідальну за підготовку облікової картки та збереження документації по елементу
КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР

33000, вул. Драгоманова, 22, м. Рівне

(0362) 62 08 60

e-mail: rivne-ocnt@ukr.net

12. Перелік допоміжних матеріалів
Подається перелік допоміжних матеріалів, які додаються до облікової картки і наочно демонструють елемент (фото – не більше 10 од., аудіо – не більше 5 записів, до 30 хв.; відео – не більше 5 записів, до 30 хв.).

Зазначені матеріали будуть опубліковані разом із обліковою карткою.

Відео:

1)    «Мистецька світлиця», Рівненська ОДТРК, 2007, На замовлення Держкомтелерадіо України

2)    «Азбука ремесел» – Рівненська ОДТРК, 2008 р, на замовлення Держкомтелерадіо України

3)    «Майстер клас з Наталкою Фіцич» «Серпанок» – ТОВ «Студія «Зміна»», 2012 р.

4)

Фото:

1)    Підготовка основи для серпанкового ткацтва

2)    Збирання основи в косу

3)    Навивання основи на кросна

4)    Навита основа на воротилі

5)    Заправка основи в нит та бердо

6)    Заслужений майстер народної творчості України Ніна Михайлівна Рабчевська демонструє процес серпанкового ткацтва під час виставки

7)    Заслужений майстер народної творчості України Ніна Мусіївна Дем’янець працює за кроснами

8)    Вихованка гуртка серпанкового ткацтва відділу «Серпанкове розмаїття» комунального закладу «Дубровицький історико-етнографічний музей» Дубровицької районної ради у с. Крупове Дубровицького району Рівненської області під час роботи

9)    Старовинний серпанковий стрій с. Крупове Дубровицького району Рівненської області, початок ХХ ст.

10) Народний аматорський фольклорний гурт «Берегиня» будинку культури села Крупове Дубровицького району Рівненської області у сучасних серпанкових сценічних костюмах під час виступу.

13. Дата заповнення облікової картки
Заповнено 22.11.2017, рекомендовано на засіданні обласної комісії зі збору, обробки та складання орієнтовного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини 23.11.2017 Протокол №2, затверджено наказом управління культури і туризму Рівненської оюлдержадміністрації 27.11.2017 №165
14. Засвідчення
Облікова картка засвідчується керівником відповідальної за підготовку облікової картки організації

 

Начальник управління культури і туризму

Рівненської облдержадміністрації                                                                                    Я. Мельник

 

 

 

 

Leave a Comment

*

*