Експедиції із виявлення елементів НКС

Експедиційні дні набирають обертів. Бо ж, популяризація нематеріальної культурної спадщини – важлива і благородна справа. Це ж і збереження традицій та нашої ідентичності. Важливо зберегти й підтримати культурну спадщину в будь-який час.
На цей раз географія експедицій директорки КЗ “Рівненський обласний центр народної творчості” РОР Ірина Рачковська-Баковецька була досить насиченою.
1 ЕКСПЕДИЦІЯ
Село Мульчиці Вараської громади славиться своєю традицією виготовлення каврука (мульчицький мацик).
“За процес виготовлення мацика взялися з початку – доки свинка ще хрюкала) А завершили – підвішуванням на балку під дахом. Півроку повисить і можна смакувати! Якраз на Різдво)” , – ділиться Ірина Володимирівна.
А робили той шалено-популярний мацик таким чином: “У сцикунець (міхур свині) тісно напихають порізані м’ясо свині, проросше (м’ясне) сало, часник, спеції. Зав’язують, кладуть у полотняну торбу і вйо на горище”, – смачно описує Ірина Володимирівна.
А до мацику ще й хліба встигли напекти.
2 ЕКСПЕДИЦІЯ
У селі Зносичі, Немовицької громади протягом багатьох років виготовляють воскові свічки шляхом занурення у віск, а не викачуючи. Цим займаються дуже славні, світлі і позитивні жіночки. Свій “цех” панянки розгорнули у літній кухні місцевої жительки Мельник Ольги.
“На вулиці, біля дровітні, стоїть піч, а біля хати облаштували місце для просушування свічок. По цілій господі пахне церквою”, – ділиться пані Ірина.
3 ЕКСПЕДИЦІЯ
Село Ступно Мізоцької ТГ відоме своїми майстринями-коровайницями. У Страсний тиждень завітали й туди – пекти паски.
Традиційність виготовлення Великоднього Хліба у цьому селі особливо не відрізняється, однак є своя обрядовість, притаманна лише селу Спасів: “Діжу ставлять на подушку, як наречену, бо діжа з тістом символізує народження життя, сутність, з якої з’явиться хліб, а саме тісто – символізує плоть людську, відтак із діжи має вийти плоть… Її на стільці з подушкою підносять, до речі і навхрест покривають, гіллячками свяченої верби, яку освятили на Вербну неділю. Самі гілки такої верби символізують втілення душ померлих родичів – виходить, що їх лишили над тістом оберігати його від злого. А поверх накривають полотном – як Всесвітом, небом, оберегом, святим омофором…
Готові паски прикрашають рослинним орнаментом, а деякі – на сучасний лад горішками, фундуком, помазкою… “, – ділиться враженнями Ірина Рачковська.
Отакі от експедиціїні будні, але запевняємо – буде ще… і ще…і ще)))