Жива спадщина для представників нематеріальної культурної спадщини Вараської та Володимирецької ТГ

Сьогодні, у КЗ “Рівненський обласний центр народної творчості” РОР залучившись підтримкою Управління культури і туризму Рівненської ОДА, провели творчу лабораторію “Жива спадщина”, для представників нематеріальної культурної спадщини Вараської та Володимирецької територіальних громад.

Мова, пісні, танці, звичаї, обряди, багатезна гастроспадщина – ось по чому нас ідентифікують, як націю, а вивчення та популяризація нематеріальної культурної спадщини сприяє підвищенню інтересу до нашої країни та її культурних цінностей.

Ми маємо за розкіш спостерігати традиційні звичаї та обряди у деяких селах, глибинках нашої області, але час невблаганний і носії автентичної культури, на жаль, вже у засвіти “відходять”. Тож, треба поспішити.

На сьогодні існує проблема низької обізнаності населення про елементи нематеріальної культурної спадщини. От тому, ми всіляко старатимемось виправити цю ситуацію, залучившись підтримкою фахівців у цій галузі. Тішить те, що громади зацікавлені у виявленні власних регіональних родзинок і досить активно працюють над цим, заповнюють облікові картки, дослухаються до порад та популяризують елементи НКС.

Олег Босик – головний спеціаліст відділу освіти, культури, туризму, охорони здоров’я, молоді та спорту Управління соціально-культурної сфери Володимирецької селищної ради запрезентував такі елементи:

*Маглаї

*Бекач

*Ланцепупики

*Постоли

*Кошель (коробка)

*Човни

*Урочище села Луко

Наталія Петрович – директор Департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради

запрезентувала:

*Весільні шишки

*Мацик

*Вироби з коріння сосни

*Пироги з бобом та чорницями

*Східні млинці

*Кльоцки

Не втомимося говорити та нагадувати, що дослідження, фіксація та збереження НКС – це важливо не лише на місцевому рівні, а й на обласному та Всеукраїнському рівнях. Ми повинні залишити нашадкам гідну спадщину.

Особливо потішила експертів багатезна гастроспадщина, яку представили громади. І всі в один голос ствердно погодилися: смачні, колоритні страви з дитинства, такі, “як колись” треба поширювати, рекламувати і нагадувати українцям, що маємо своє і воно в рази смачніше за модне і запозичене.

Ми маємо не лише унікальні страви, а й традиції готування та обрядове вживання.