ПОЛІСЬКА ДУДКА-ВИКРУТКА: ТРАДИЦІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ГРИ

Український центр культурних досліджень продовжує знайомити вас з елементами та кращими практиками, що були внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Наказ МКІП від 27.01.2023 № 28 «Про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України»

#Національний_перелік_НКС #звичаї_обряди_святкування #традиційні_ремесла

Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри
Охоронний Номер – 061.нкс
Географічне розташування: північні села Дубровицького і Рокитнівського районів Рівненської області

З давніх часів у поліському середовищі існувала традиція виготовлення кустарним способом діатонічної шестиотворної дудки та гри на ній. Залежно від основного способу майстрування ці дудки називали викрутками, рідше – колянками. Інструмент робили із соснового дерева шляхом викручування серцевини (викрутка) або внаслідок розколювання заготовки (колянка). Згодом у дерев’яну трубку вставляли денце та випалювали на корпусі шість отворів. Усе це мало свою усталену практику майстрування, якою і досі володіють деякі чоловіки старшого віку.

Найяскравіший із таких майстрів і музикантів, мешканець села Переброди Миляцька сільська громада, Сарненський р-н, Рівненської обл. – Хомич Гарасим Карпович, 1944 р. н. Із ним неодноразово мали дослідницькі контакти фольклористи з Києва (Ірина Клименко, Роман Єненко), Рівного (Олексій Нагорнюк, Юрій Ковальчук, Сергій Востріков, Віктор Ковальчук, Андрій Ляшук) та Польщі (Яґна Кнітель). На основі цього здійснено чимало аудіо- та відеозаписів. Олексій Нагорнюк та Сергій Востріков відзняли документальний фільм із відображенням поетапного процесу виготовлення дудки, а також записали чимало творів, награних Герасимом Хомичем. Польські колеги доволі часто відвідують село Переброди, у результаті чого на початку 2000-х років вони підготували документальний фільм «Таких пісень собі шукаю».