Алгоритм виявлення елементів НКС в регіоні

АЛГОРИТМ ВИЯВЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ

НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В РЕГІОНІ

 

         Загальні підходи. Нематеріальна культурна спадщина має тісний взаємозв’язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції кожного народу, які населяють певну територію. Так, культура українців переплітається з культурою інших народностей, наприклад, греків, кримських татар, поляків, угорців, румун, німців, євреїв тощо, специфіка якої проявляється в рамках певної території (області, району, села). Обряди, фольклор, хореографічне мистецтво, ремесла й промисли виявляються обрамленими локальною специфікою, що надає їм особливу привабливість. Етнічна й етномісцева специфіка піддалася нівелюванню при переході від традиційної культури до сучасної індустріальної, затвердився уніфікований спосіб життя й пов’язані з ним традиції.

Перед початком роботи з виявлення елементів нематеріальної культурної спадщини у регіоні необхідно ознайомитися з Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003).

Український переклад доступний на офіційному сайті Верховної ради України (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_d69).

Цей документ містить основні визначення, положення та засадничі принципи діяльності в царині збереження та популяризації нематеріальної культурної  спадщини, якими варто послуговуватися і при організації роботи на місцевому рівні.

Будь-яка культурна практика може вважатися елементом нематеріальної культурної спадщини та бути внесеною до відповідних переліків, якщо вона:

а) належить до нематеріальної культурної спадщини (див. визначення в Конвенції);

б) є на даний момент «живою» (не допускається використання практик, які побутували в давнину, проте сьогодні не відтворюються);

в) передається з покоління в покоління в родині та/або засобами неформальної освіти (гуртки, клуби за інтересами, аматорські колективи тощо);

г) є важливою частиною життя спільноти та визначається  її членами як така.

 

Приклади елементів нематеріальної культурної спадщини

1. Традиційні ремесла: ткацтво, вишивання, різьблення, лозоплетіння, ковальство, гончарство, декоративний розпис, виготовлення народної іграшки та хатніх прикрас, виготовлення музичних інструментів, писанкарство.
2. Виконавські мистецтва: гра на тому чи іншому музичному інструменті, пісенні традиції, народний театр, зокрема ляльковий, народні побутові танці.
3. Звичаї та обряди: колядування, щедрування, дівочі ворожіння, Водохреща, майова каша, Івана Купала, обжинки, вечорниці, весілля, народини, пострижени, проводи в армію, поминальна обрядовість.
4. Господарські та побутові практики: народні традиції будівництва, дитячі ігри, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна медицина, народна астрономія, догляд за свійськими тваринами, рибальство, полювання, кулінарія.

 

Пошук елементів нематеріальної культурної спадщини

та формування переліку

1. Додавайте до переліку лише місцеві елементи, носіями яких були щонайменше три покоління місцевих мешканців.
2. Використовуйте різноманітні підходи до збору й опису елементів (елементом нематеріальної культурної спадщини може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є важливою частиною життя спільноти: випікання хліба, приготування алкогольних напоїв, місцеві традиції будівництва, поховальна чи весільна обрядовість тощо).
3. Не ставте собі за мету знайти виключно унікальні культурні практики, які побутують лише у вашому селі чи районі. Описуючи елемент, намагайтеся все ж продемонструвати його локальну специфіку.
4. Складаючи перелік, слідкуйте, аби назва елементу відображала його суть та вказувала на територію поширення (село, місто, район).
5. Розглядайте елемент у загальному контексті, як важливу частину життя громади (однак, уникайте занадто широких формулювань, зосереджуйтеся на конкретному прояві культурного життя громади).

 

Відбір елементів нематеріальної культурної спадщини

Логічно почати роботу виявлення елементів нематеріальної культурної спадщини з невеликої історичної розвідки та підбору архівних матеріалів. Рекомендуємо звернутися за довідкою до музеїв місцевого рівня, опрацювати архів районної газети та місцеві архіви.

Важливим напрямком роботи є також опитування місцевих мешканців. Збираючи усні свідчення, не забувайте фіксувати, від кого і коли ви їх отримали.

Інформацію слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а) від кого записаний цей твір – прізвище, ім’я, по-батькові;

б) національність виконавця;

в) рік народження чи просто вік;

г) місце народження;

д) освіта;

е) професія;

ж) місце запису (назва села, району, області) – бажано точну адресу носія елементу (виконавця чи інформатора);

з) ким записана інформація (ініціали і прізвище збирача);

і) дата запису.

Для полегшення фіксації інформації про елемент нематеріальної культурної спадщини необхідно скласти питальник.

 

Медіа-матеріали

Усі медіа-матеріали (фотографії (5-10 фотографій належної якості), фільм (5-7 хв.)) мають представляти історію елементу та сучасний стан його збереженості, відображати значення для спільноти, демонструвати спадковість поколінь. Відбирайте різнопланові знімки: наприклад, виробничий процесс та готовий виріб в інтер’єрі, портрет майстра, процесс навчання ремеслу. Особливо цінними є архівні, давні фотографії, які поряд з сучасними знімками допоможуть продемонструвати тяглість традиції.

Фільм-презентація, присвячений елементу, повинен розповідати про історію та побутування в сучасних умовах, значення в житті громади. Зверніть увагу, що основною мовою фільму (титри, закадровий текс тощо) має бути українська. Допускається використання мов національних меншин, без перекладу в прямій мові героїв фільму. Титри повинні дублюватися англійською.

 

Результат роботи

Кінцевим результатом Вашої діяльності має стати формування Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини на місцевому (обласному) рівнях з перспективою включення окремих позицій

– до Національного реєстру

(http://mincult.kmu.gov.ua/mincult_old/uk/publish/article/391359)