У цей тривожний час яскраві душевні зустрічі – велика рідкість. Певне тому, що душа кожного українця стиснулася від болю і пороговіла зараз, ніби в панцирі. А тому кожна з таких зустрічей – на вагу золота. 21 жовтня чи не вперше за історію існування Центру нас відвідала гостя з Полісся – письменниця, краєзнавиця, етнорок-виконавиця, очільниця Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська. Унікальність зустрічі полягала в тому, що з буковинцями на щиру розмову приїхала людина, яка не просто в міру фахових обов’язків популяризує нематеріальну культурну спадщину, вона живе, співає, говорить знаками своєї культури.

Багато хто спочатку міг сказати: назва «Полісся як Всесвіт» – претензійна. Ми ж перше, що подумали: назва багатообіцяюча. Бо насправді кожен, хто живе культурою свого краю і досліджує витоки етнокодів, має підстави назвати свій край всесвітом, але так може сказати лиш той, хто є глибоким правдивим носієм своєї культури.

Ірина Баковецька презентувала буковинцям авторський артбук «#Полісся_як_Всесвіт» (Саміт Книга, 2022). Книжка поєднує в собі літературний доробок письменниці – вірші, які авторка зазвичай виконує у характерній для тематики видання манері: тексти зі вставками-голосіннями, проспівуванням окремих рядків фольклорним солоспівом, а також – світлини найцікавіших артефактів Рівненського Полісся, регіональних елементів нематеріальної культурної спадщини.

Презентація відбувала в синкретичній єдності кількох площин. Сенс перший – поетичний. Глядача тримала динаміка інтриги і гранична відвертість проговорювання столітніх тем. Другий сенс підсилював перший – це поліський солоспів. Архаїчні смисли поезії Ірини Баковецької з дивовижною еклектикою архетипів і образів зазвучали воєдино після приспівування окремих смислових акцентів. Музичний надих заходу створив знаний у Чернівцях знавець староукраїнських музичних традицій, музикант-лірник Віктор Перепелюк.

Третій сенс, який постав зримо на презентації – етнологічний. Перформативна презентація елементів нематеріальної спадщини Рівненського Полісся дозволила побачити ці елементи живими, в дискурсі. Вироби з бурштину, серпанкове полотно, сиров’ялений мацик, поліський говір та інші артефакти традиційної культури Ірина Баковецька зробила частиною єдиного перформатичного дійства, де елементи перебували в єдності з поезією, музикою, обговореннями – а отже, вони «промовляли» до глядача і він ставав співучасником.

Окрема складова дійства – глибинне обговорення. До розмови долучилися директор Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, заслужений працівник освіти, дослідниця українознавства Тамара Мінченко, доктор філософських наук, викладач Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Микола Шкрібляк, педагогиня і краєзнавиця Дарина Ведмеденко, знаний буковинський журналіст та краєзнавець Юхим Гусар та інші. Все сталося, як і анонсовано – учасники дійства пізнали поліський Всесвіт. Всесвіт, у якого власна музика, мова, власні культурні коди і разом з тим – спільні з нами образи-символи, вічні образи і столітні непроговорені жалі. Так, Полісся – це Всесвіт. І Україна – це Всесвіт. Але аби озвучити подібну тезу, нею треба жити – як наша поважна і дорога гостя, Ірина Баковецька. Людина, до якої говорять поліські дзвони і яка знає на дотик, що таке історична травма (бо працювала з захороненнями). Людина, яка проживає кілька життів, коли говорить про етнокультуру Рівненщини. Людина, авторський текст якої помережаний наскрізно тисячолітніми символами, хоча біографічний вік авторки – молодий зовсім. Так, наша культура – це Всесвіт. І насправді вона не буває не на часі, а надто тепер.